1. Оцінювання. Формувальне оцінювання

Оцінювання – це вірний супутник учительства й учнівства, невід'ємна складова
освітнього процесу. Усе більшого визнання й популярності здобуває нині формувальне
оцінювання, що є не даниною модним тенденціям, а вимогою часу, необхідним елементом
оновлення освітньої системи.
Оцінювання застосовують у багатьох галузях діяльності людини: оцінка якості, вартості
продукції, даних, ризиків тощо. У педагогіці довгий час і нині через оцінювання вимірюють й
узагальнюють те, як учні оволоділи компетентностями відповідно до очікуваних результатів,
прописаних у державних стандартах, навчальних програмах. Результати оцінювання зазвичай
подають у цифрах чи літерах, і вони відображають рівень оволодіння компетентностями.
Усі педагоги обізнані з традиційною 12-бальною шкалою та критеріями оцінювання
навчальних досягнень учнів. Результати оцінювання свідчать про відповідність освітнього
процесу, здійснюваного вчителем, запитам держави, є основою для взаємодії, спілкування
учнів, їхніх батьків і вчителів (найчастіше батьки цікавляться оцінками і поведінкою дитини), є
підгрунтям для коригування навчального процесу, і, урешті-решт, складовою управління якістю
освіти.
Сучасна філософія оцінювання ключову роль віддає оцінюванню як інструменту
навчання, а не контролю.
Формувальне оцінювання нерідко називають оцінюванням для навчання, бо саме його
застосування на уроці формує важливі вміння і ставлення учнів. І це не випадково.
Формувальне оцінювання – регулярне інтерактивне надання / одержання зворотної
інформації, яке допомагає відстежувати поступ учня / учениці та цілого класу, а навіть більше –
формувати цей поступ через розуміння освітніх потреб учня / учениці й класу в цілому та
адаптацію діяльності вчителя для задоволення цих потреб.
На думку О.Фідкевич, Н.Бакуліної, формувальне оцінювання – індивідуалізований
процес, який має для учня ціннісне значення і націлений передусім на підвищення
ефективності навчання. Його головна мета – підтримка кожного та створення мотивації до
навчання.
Узявши це до уваги, варто розглядати формувальне оцінювання як інтерактивне
оцінювання поступу учнів/учениць, що дає змогу вчителеві визначити потреби дитини,
пов’язані з освітою, та адаптує процес навчання до цих потреб.
Для педагога формувальне оцінювання означає бути поруч із учнем і вести його до
успіху. Системне залучення учнів до збирання та перевірки інформації про своє навчання
допомагає їм ставати відповідальними й самостійними.
Для чого запроваджують формувальне оцінювання?
• для активного залучення учнів до навчання та оцінювання;
• для якісного переходу на компетентнісно зорієнтовано освіту;
• для покращення формування та оцінювання ключових компетентностей учнів, уміння
вчитися впродовж життя та ін.;
• для підвищення мотивації здобувачів освіти до навчання;
• для підтримки навчального поступу учнів;
• для розвитку в дитини впевненості в собі;
• для вчасного виявлення проблем.
Будь-яке оцінювання має грунтуватися на принципах. До загальноприйнятих принципів
оцінювання найчастіше зараховують:
повага - пошана до особистості через взаємодію та спілкування, зокрема й під час
оцінювання.

об’єктивність. Оцінювання має відповідати заздалегідь окресленим чітким критеріям та
нормам, а не ґрунтуватися на суб'єктивному досвідові педагога чи
прихильності/неприхильності до конкретного/ї учня/учениці;
справедливість/рівність. Кожен/на, кого оцінюють, незалежно від віку та виду занять,
інших характеристик, сподівається, що матиме «рівну можливість показати свій рівень
компетентностей» і його/її не буде поставлено у більш вигідне чи невигідне становище
порівняно з іншим. Сюди ж можна віднести гарантування, зокрема з боку держави / школи /
громади, певних додаткових можливостей для вразливих груп (діти з особливими освітніми
потребами, з інвалідністю) запобігання нерівному ставленню;
прозорість. Інформація про оцінювання, зокрема і критерії, за якими будуть оцінювати,
мають бути відомі й зрозумілі не тільки тому, хто оцінює, а й тому, кого оцінюють;
практичність/оптимальність. Цей принцип зазвичай зрозумілий усім українським
учителям, які звикли продумувати ресурси для оцінювання, види завдань, особливо якщо воно
передбачає залучення, наприклад, гаджетів чи створення умов для проведення спеціальних
вправ (наявність простору для вправи «Чотири кути», що є інструментом формувального
оцінювання);
достовірність. Саме вона гарантує, що результати оцінювання будуть однаковими
незалежно від того, хто проводить оцінювання і за яких умов воно відбувається. Цей принцип
часто підтверджується чи спростовується, коли до класу приходить новий учитель, і як наслідок
– змінюються результати оцінювання учнів, або новий учень і рівень його навчальних
досягнень також суттєво змінюється;
валідність. Придатність, надійність інструментарію для оцінювання – важлива
проблема для тих, хто оцінює і кого оцінюють. Залежно від обраної мети оцінювання, ми
маємо використовувати відповідний інструментарій;
конфіденційність. Нерозголошення оцінок перед усім класом чи на батьківських
зборах.
До специфічних ознак формувального оцінювання можна віднести:
зрозумілість навчальної мети, яка виходить з освітніх потреб учня / учениці, може
коригуватися залежно від них та «сформульована мовою дитини»;
критеріальність оцінювання – розроблення й обговорення з учнями чіткого алгоритму
виведення оцінки, відповідно до якого учень / учениця може визначати свій рівень досягнення
й визначати свою оцінку;
постійний зворотний зв’язок, який допомагає здійснювати аналіз індивідуального
прогресу і планування темпу навчання;
комплексність і системність. Формувальне оцінювання охоплює самооцінювання,
взаємооцінювання, вчительське оцінювання, створення портфоліо тощо.
І, звичайно ж, формувальне оцінювання має бути прозорим, узгодженим,
аргументованим, відповідальним, чесним, заперечувати усі види соціальної і культурної
нерівності та дискримінації, а отже, демократичним.

Елементи формувального оцінювання

1. Цілі уроку мовою учнів. На початку уроку вчителі найчастіше повідомляють
учням тему та мету уроку. Мету заняття й очікувані результати ми, педагоги, маємо визначити
чітко і відповідно до навчальної програми з того чи іншого предмета. Практикуючи
формувальне оцінювання, дуже важливо уточнювати, визначати цілі, подавати їх «мовою
дитини». Так учні завжди знають, куди рухаються.

2. Самооцінювання. Це «залучення учнів до прийняття рішень про їхні досягнення
та результати їх навчання» або безпосереднє оцінювання учнями своїх здобутків у навчанні. Це
надважливий елемент формувального оцінювання, адже дає змогу учням усвідомити себе
суб’єктом освітнього процесу (я можу оцінити себе, моя думка важлива, я можу на щось
вплинути) та стати відповідальним за процес і результат навчання. До того ж це гарний
інструмент підтримки належного рівня самооцінки дитини, упевненості у своїх силах, гарний
мотиватор, інструмент вироблення навичок саморегуляції і самокорекції.
3. Узаємооцінювання. Це партнерська взаємодія, коли учні оцінюють
роботу/участь одне одного, допомагаючи покращувати свої навчальні результати.
4. Зворотний зв'язок. Це розгорнутий коментар стосовно роботи учня/учениці від
учителя/учительки чи іншого учня/учениці. Він може надаватися в усній і письмовій формах.
Такий коментар в англомовних країнах називають «feedback».
5. Спостереження. Систематичне вивчення педагогом навчального поступу,
поведінки учня/учениці. Використання такого методу потребує ретельної підготовки -
розроблення аркушів спостереження, у яких зафіксовано параметри, за якими здійснюється
спостереження. Спостереження можна вести у довільній формі, але за визначеними
аспектами. Спостереження за розвитком дитини дають можливість для вчителя внести зміни
до навчального плану у відповідності до індивідуальних особливостей дітей та
індивідуалізувати навчальні заняття. Результати спостережень є чудовою інформацією, якою
вчитель може поділитися з батьками, інформуючи їх про розвиток дітей.
6. Спільно узгоджені критерії. Для чого потрібні вироблені спільно критерії
оцінювання певного виду роботи? Учні знають, що саме оцінюється і на чому варто зробити
акцент (на змісті, формі представлення, оригінальності тощо). Учні спільно з учителем їх
обговорили й схвалили, отже, несуть відповідальність за їх дотримання/недотримання. За
цими ж критеріями може оцінювати не лише педагог, але й здійснюватися само- і
взаємооцінювання.
7. Питання для навчання. Уміння ставити питання – одне з провідних для професії
вчителя, адже ми постійно запитуємо та відповідаємо. Іноді, запитуючи, ми отримуємо
короткі, однозначні відповіді. І справа не в небажанні учнів давати розгорнуту відповідь, а в
самому типі запитань. Мова йде про закриті запитання, які передбачають короткі точні
відповіді. Найчастіше «Так» або «Ні». Наприклад, «Який у вас настрій?», «Чи сподобався
сьогоднішній урок?».
До речі! Значення слів питання і запитання дещо різниться. Питання є синонімом до
проблеми, потребує осмислення, вивчення. Запитання ж найчастіше передбачає швидку і
конкретну відповідь.
Існує інший вид питань – відкриті, «хороші» питання, які не мають однозначних,
єдиноправильних відповідей. Цей тип питань спонукає нас до роздумів, обґрунтування своєї
точки зору, передбачає ємну неоднозначну відповідь. Наприклад, «Чому вас турбує проблема
оцінювання?», «Як пояснити батькам важливість формувального оцінювання?».
Це не означає, що закриті запитання є поганими, чи неякісними, вони також виконують
важливу функцію – отримання, уточнення інформації, оцінювання знань та досвіду.
Які ж питання слід уважати хорошими? На нашу думку, це питання, які:
• торкаються особистого досвіду;
• є суперечливими, а неоднозначність і дискусійність активізують мислення;
• стосуються емоційного аспекту речей;
• спрямовані на аналіз процесу виконання завдання, перебігу діяльності;
• є несподіваними, непередбачуваними;

• залишаються позитивними (не мають негативного післясмаку);
• спрямовані на уточнення подальшої діяльності, використання отриманих результати,
сформованих компетентностей.
Під час застосування формувального оцінювання необхідно дотримуватися послідовних
дій (алгоритму).
1. Формування об'єктивних і зрозумілих для учнів навчальних цілей на певний
період.
2. Інформування учнів про критерії оцінювання.
3. Надання учням зворотного зв'язку щодо їхніх навчальних досягнень.
4. Створення умов для формування вміння учнів аналізувати власну навчальну
діяльність (рефлексія).
5. Корегування освітнього процесу з урахуванням результатів оцінювання та
навчальних потреб учнів.
Урешті-решт формувальне оцінювання підтримує впевненість учнів у тому, що
кожен/кожна здатен/здатна покращити свої результати, оскільки учням наводяться приклади
того, що від них очікують. Разом із тим педагог, спираючись на принципи формувального
оцінювання, створює атмосферу визнання цінності особливостей